вул.Космодем'янської 3-А
тел.(06143)4-16-72
е-mail:school1voln@ukr.net

Главная | Регистрация | Вход |RSS Вівторок, 12.12.2017, 03:46 Приветствую Вас Гість 
Пошук
Архив записей
Архив записей
Меню сайта
Календарь
«  Грудень 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
МОЇ ЗНАННЯ
  • Інформаційно-освітня мережа "Мої знання"
  • Мини-чат
    Національна дитяча гаряча лінія Національна гаряча лінія

    Рекомендації вчителям

    1. Необхідно дати відчути дитині, що вона належить до групи, класу, не відторгнута і займає важливе місце в колективі. Однак не можна примушувати її жити в "кучі” і обов’язково бути на очах. Кожен має потребу в тому, щоб побути наодинці з самим собою, тим більше дитина.

    2. Заохочуйте дитину в тому, щоб вона дозволяла собі приємно проводити час, яке потребує взаємодію з людьми.

    3. Виставляйте малюнки дитини, поробки, твори, одним словом, все те, що може зацікавити оточуючих. Це буде підвищувати впевненість дитини в собі, почуття самостійності. Хваліть її частіше. Допоможіть їй розпізнати та виразити приховані почуття, використавши для цього такі надійні канали, як малювання, роботу по дереву, ліплення, шиття ляльок, читання вголос розповідей, музику. Частіше запитуйте що вона відчула в тій чи іншій ситуації...

    4. Дізнайтесь, з ким дитина хотіла б працювати в групі і хто з дітей має на неї найбільший вплив. Розробіть план дій для дитини його бажаним партнером.

    5. Записуйте на аркуші паперу або реєструйте подумки скільки разів на день ви звертались до дитини і скільки разів ви висловили позитивні репліки і коментарі в її адресу. Перевіряйте цей "список” в кінці дня. Це буде нагадувати вам про ваше добре починання і про успіхи вашої дитини. 

    Врахування індивідуальних особливостей дітей.

     Особливості темпераменту дитини.

     Дітей із сангвінічним темпераментом характеризують:

     Ø    легка збудливість почуттів, які не дуже міцні, але відносно стійкі.

    Ø     вони енергійні, активні, довго не витримують одноманітної діяльності,

    Ø     здебільшого не сором’язливі, але стримані,

    Ø     легко спілкуються,

    Ø     користуються повагою ровесників,

    Ø     не схильні ображатись,

    Ø     беруть участь у громадській роботі класу і школи.

       За сприятливих умов виховання ростуть спокійними, в міру рухливими, адекватно реагують на зміну обставин, за несприятливих – виявляють байдужість, безвідповідальність, несамокритичність.

     У роботі з такими дітьми слід враховувати:

     Ø     Сангвініки швидко освоюють правила поведінки й уміння ними керуватися засвоюють легко, але без систематичних вправ швидко втрачають.

    Ø     Завдяки рухливості швидко піддаються як позитивному, так і негативному впливу.

    Ø     На зауваження дорослих реагують спокійно, не опираючись.

    Ø     Такі учні досить комфортно відчувають себе, як при письмовій так і при усній відповіді. Зовнішні фактори їх майже не відволікають.

    Ø     Досить відповідальні тривалі справи (наприклад звання старости класу, або керівника по дисципліні)  сангвінікам не слід доручати. Вони проявлять незвичайну активність,  та на протязі місяцю втратять усякій інтерес до цієї роботи. Але з сангвініків вийде  справжній активіст у розважальних культмасових справах, або класний репортер.

    Ø     Опитування домашнього завдання слід починати саме з таких учнів.

    Ø     Сангвініки будуть брати активну участь у розборі нової теми, навіть якщо вона їм не цікава.

    Діти холеричного типу  темпераменту характеризуються:

     Ø     легкою збудливістю почуттів, силою і стійкістю їх у часі.

    Ø     Енергійною та різкою поведінкою

    Ø     Бурхливо реагують на подразники

    Ø      Важко переключаються на спокійнішу справу

    Ø     У колективі прагнуть самостверджуватись

    Ø     Люблять організовувати ігри

    Ø     Охоче залучаються до різних видів діяльності

      За правильних умов виховання холерики виявляють активність, наполегливість у роботі,                                                                                        

    за неправильних – стають неслухняними, запальними, образливими. Покарання, зауваження дорослих діють на них негативно, збуджують, роблять їх грубими, викликають намагання вчинити " на зло”.

     У спілкуванні з такими дітьми потрібно:

     Ø     зважати на їхні особливості,

    Ø     бути спокійним, доброзичливим, але вимогливим ставленням формувати стриманість.

    Ø     При навчанні (особливо на заліку) враховувати те, що такій дитині легше буде відповідати усно, ніж писати все що їй відомо по даному питанню. Холерики тяжко переносять однотипну діяльність. Тому вони просто не зможуть виконати письмову роботу на високому рівні.

    Ø     Пам’ятати, що чим довше йде робота (диктант, контрольна тощо) тим більше холерик зробить помилок.

    Ø     Перевірку домашнього завдання також можна починати з холериків, вони навряд розгубляться від. Також холерики не відчувають ніяких труднощів від неочікуваних поточних запитань.

    Ø     У опрацюванні нової теми можете сміливо покладатися на їхню активність, якщо зможете заохотити та зацікавити їх. Проте, холерики як швидко запам’ятовують інформацію, так же швидко і забувають її.

     У дітей флегматичного типу  темпераменту :

     Ø    Почуття важко збуджувані, проте тривалі і стійкі.

    Ø    Флегматик повільний, неохоче спілкується, часто нехтує тим, що вимагає швидкості, зайвих рухів.

    Ø    Уникає доручень, але отримавши їх, виконує бажання, хоч і не поспішаючи, дотримується порядку, організованості.

    Ø    Ухиляється від конфліктів, його важко образити, але, вступивши в конфлікт, глибоко переживає, хоч зовні не демонструє цього.

    За сприятливих виховних умов такі діти виростають вдумливими, слухняними, організованими, добре сприймають зауваження дорослих, виправляють помилки;                                                                                                       за несприятливих – лінивими, байдужими, апатичними, пасивними.

     У спілкуванні з такими дітьми потрібно:

     Ø     Щоб посилити активність флегматиків, їх слід залучати до ігор, спорту

    Ø     Надати доручення, які в першу чергу потребують відповідальності та чесності. Тоді учень буде відчувати себе потрібним у колективі.

    Ø     Враховувати, що такої дитині краще дати не обмежену часом  письмову відповідь, ніж викликати відповідати усно. В цьому випадку флегматик може почати  з «іншого кінця» питання та його відповідь займе величезну кількість часу.

    Ø     Враховувати, що високий темп ставлення запитань збиває з толку таку дитину.

    Ø     Враховувати, що для флегматика не має нічого більш складнішого, як виконання завдань на відведений час. Однак саме такі учні можуть працювати дуже довго без суттєвих помилок та стомлення.

    Ø     Не слід активно запитувати таку дитину під час пояснення нової теми. Їй, як нікому іншому потрібен час у оволодінні інформацією, але отриманні знання зберігаються у пам’яті флегматика надовго.

    Ø     Враховувати, що ситуації у яких потрібно розподілити увагу або  переключення її з одного виду діяльності на другий, флегматик переносить дуже важко.

    Діти з меланхолічним темпераментом:

    Ø     надзвичайно чутливі. Почуття, що легко виникають у них, є міцними й стійкими у часі.

    Ø     сором’язливі

    Ø      малоактивні

    Ø     важко пристосовуються до нових обставин

    Ø      відзначаються хворобливою вразливістю

    Ø     швидко втомлюються

    Ø     невпевнені у своїх силах

    Ø     часто мають поганий настрій,

    Ø     почувають страхом перед труднощами

    Ø     скаржаться на ровесників

    Ø     бояться образ, часто плачуть, намагаються гратися самостійно.

      Вчителю у роботі з такими дітьми слід :

     Ø     Підтримувати таку дитину, підбадьорювати. Але не у якому разі не робити акцент на її помилках.  Різке зауваження від вчителя може викликати великі труднощі під час наступної роботи на уроці. Такій дитині буде достатньо й вашого погляду.

    Ø     Доручити дитині якусь корисну та важливу справу в класі. Меланхоліку просто необхідно відчути себе потрібним у класі.

    Ø     Враховувати, переживання дитини. Якщо меланхолік за щось переживає, він не зможе дати повну відповідь на запитання, навіть якщо знає матеріал досконально. Тому має сенс запитати у такого учня, чи згоден він з отриманою оцінкою, або бажає перездати її протягом дня.      

    Ø     Враховувати, що меланхоліки побоюючись труднощів, будучи невпевненими у своїх силах, вони губляться при опитуванні, виконанні контрольних робіт, хоч мають знання. Тому можливо має смисл залікові відповіді приймати у таких дітей в індивідуальній формі.

    Ø     При опануванні нової теми такі діти сидять мовчки, їм краще слухати, а дома ще раз самим прочитати, вивчити матеріал. Тільки тоді вони будуть впевненні у своїй відповіді, а отриманні знання залишаться у них надовго.

    Ø     Перевірку домашнього завдання не слід починати з меланхоліків, вони легко можуть розгубитися. Краще надати їм декілька хвилин для підготовки.

    Ø     Враховувати, що такі дітей дуже відволікає шум, та будь яка неспокійна обстановка.

    Ø     Враховувати, що таких дітей особливо пугають:  серйозні самостійні роботи на які відведено певний час; неочікувані запитання, потребуючі негайної відповіді.

    Ø     Відповідь такої дитини не в якому разі не слід критикувати. Тому що меланхолік прийме це дуже близько та весь день буде переживати з цього приводу.

      Процес навчання у школі збудований таким чином, що саме активні діти (сангвініки та холерики) мають великі переваги: вони швидко запам’ятовують, відновлюють інформацію, отримують оцінку і також швидко її забувають.                                                                                                      

       Проте, меланхоліки та флегматики, якщо вчитель правильно побудує процес навчання, зможуть бути надійною опорою, тому що саме вони самостійно проникають глибше у тему та часто знають більше шкільної програми.  Флегматики полюбляють зосереджуватися на будь яким виді діяльності, тому саме вони поступово розв’яжуть саму важку задачу.                                                           У  них та сангвініках вистане  самостійності для вирішення багатьох завдань. Саме для таких учнів оптимальною формою заліку будуть тестові завдання.

     У природі ніколи не зустрічається «чистого» типу темпераменту. Але один-два з них ярко виражені у кожної дитини. Спробуйте врахувати ці особливості у своїй роботі, правильно роздавати завдання та опиратися на сильні сторони. Це забезпечить ефективність навчання та виховання кожного учня.

    АДАПТАЦІЯ ШЕСТИРІЧОК ДО ШКОЛИ

    Початок навчання в школі - один з найбільш складних і відповідальних моментів в житті дітей, як в психологічному, так і у фізичному плані. Поступивши в школу, дитина стає школярем далеко не відразу.

    Цей момент є новим віковим періодом в житті дитини, провідною діяльністю якої стає учбова діяльність.

       Найважливішим чинником психічного розвитку дитини дошкільного віку є формування психологічної готовності до шкільного навчання. По суті, її становлення свідчить про завершення періоду дошкільного дитинства.

       До шкільної готовності, можна виділити такі складові: мотиваційну, розумову та емоційно-вольову. Справжня мотиваційна готовність зумовлюється пізнавальною спрямованістю дошкільника, яка розвивається на основі властивої допитливості, набуваючи характерних рис перших пізнавальних процесів: прагнення пізнавати нове, що несе в собі школа, бажання опанувати грамоту, читання тощо.

        Якщо така пізнавальна активність не сформована, дітей приваблюють різноманітні сторонні мотиви, пов'язані зі сприйманням школи як місця для розваг, що спричинює неспроможність дитини взяти на себе обов'язки учня.

          Навчальна діяльність у школі потребує від учнів високого рівня розумової активності, що виявляється через розвиток когнітивних процесів (сприймання, пам'яті, мислення, мовлення, уваги, уяви).

       Велику роль відіграє емоційно-вольова готовність, зокрема вміння дошкільника довільно керувати своєю поведінкою, пізнавальною активністю, спрямувати її на розв'язання навчальних задач тощо.

       У наш час багато дітей вступають до школи і починають навчатися уже в шестирічному віці. У зв'язку із цим виникає багато питань, що потребують спеціального розгляду. Якщо шестирічна дитина починає вчитися в школі, то чи означає це, що вона розвивається швидше і перестає бути дошкільником? Чи корисно в цьому віці розпочинати шкільне навчання, і яким це навчання повинно бути? Чи всі діти можуть починати вчитися у віці шести років? Що таке психологічна готовність до школи?

        Усі психологи, доходять висновку, що шестирічний першокласник за рівнем свого психічного розвитку залишається дошкільником: він зберігає особливості мислення, властиві дошкільному віку; у нього переважає мимовільна пам'ять (запам'ятовує здебільшого те, що привертає його увагу яскравістю, цікавістю, емоційним відгуком); специфіка уваги дозволяє дитині продуктивно займатися тією самою справою упродовж не більше ніж 10-15 хвилин.

        Особистості шестирічних дітей притаманні певні особливості, що створює додаткові труднощі в процесі навчання. Інтерес до пізнання у цей час ще нестійкий, залежить від ситуації, тому під час занять у більшості дітей він виникає і підтримується завдяки вчителеві. ». Отримання негативних оцінок, зауважень викликає тривожність, дискомфорт, через які значна частина учнів стають пасивними, залишають розпочату роботу або потребують допомоги вчителя. Поведінка дитини залежить від її емоційного стану, є імпульсивною та безпосередньою, що ускладнює колективну роботу дітей на уроці. Зрозуміло, що дітей шести років навчати складно, і таке навчання необхідно будувати з урахуванням специфіки їхнього розвитку.

       Шестирічна дитина швидко стомлюється, виконуючи одноманітну роботу, У шестирічної дитини існує нагальна потреба в грі та емоційній насиченості всього життя, саме тому вона значно краще засвоює програму, запропоновану їй в ігровій формі, ніж у стандартній ситуації навчального заняття. Отже, педагогам необхідно постійно збагачувати урок елементами гри. Так, у шестирічних дітей ще зберігаються притаманні дошкільному вікові особливості мислення: у них домінує мимовільна пам'ять, унаслідок чого запам'ятовується не те, що потрібно, а те, що цікаво; специфіка уваги уможливлює продуктивне виконання певної роботи не більше як упродовж 15—20 хв; особливості мислення зумовлюють прагнення вивчати все передусім у наочно-образному та наочно-дієвому аспектах.

       Характер у цьому віці тільки формується. Через недостатню сформованість вольових процесів спостерігається імпульсивність поведінки, вередливість, упертість. У поведінці дітей чітко виявляються особливості їхнього темпераменту, зумовлені властивостями нервової системи, однак більшість молодших школярів чуйні, допитливі та безпосередні у вираженні своїх почуттів і ставленні до оточуючих.

       Незважаючи на певну специфіку й складність організації навчання шестирічок, існують певні новоутворення у психічному розвитку дитини, які дають підстави фахівцям рекомендувати навчання з цього віку. Перше, на що хотілося б звернути увагу, це те , що діяльність дитини стає спрямованішою (наприклад, дитина, заради того, щоб завершити справу й переконатися в результаті або отримати схвалення дорослого, готова відкласти прогулянку або перегляд мультфільмів).

    Що ж може статися з дитиною, якщо система шкільного навчання формалізована та недостатньою мірою зважає на її вікові особливості? За несприятливих умов часто погіршується стан здоров'я дітей: може знижуватися вага, зменшуватися кількість гемоглобіну в крові, знижуватися гострота зору, виникати головний біль. Через погіршення загального самопочуття дитина починає часто хворіти, знижується її працездатність, що негативно позначається на навчанні; в окремих випадках виникають неврози або шкільна дезадаптація; діти напружені не тільки фізично, але й психологічно. Деякі шестирічки стають млявими та плаксивими, у них порушуються сон і апетит; інші перезбуджуються, стають дратівливими та запальними. Стомлюваність спричиняє зриви у поведінці, капризи. Зважаючи на соціальну нестабільність, труднощі пристосування до нових умов і взаємин шестирічна дитина гостро потребує безпосередніх емоційних контактів, а за формальних умов шкільного навчання ця потреба може не задовольнятися повною мірою.

        За сприятливих умов навчання психологічна напруженість дошкільника зазвичай починає зменшуватися через 1,5—2 місяці від початку навчального року.

        У більш жорстких умовах психологічна напруженість триває, спричиняючи побічні для дитини ефекти — як в психологічному, так і в соматичному плані.

    Першокласник із захопленням переступив поріг школи, але вже через кілька місяців почав страждати від необхідності бути в ній щодня. Чим пояснюється таке ставлення до школи? Якщо дитина не відвідувала дитячий садок, не дивно, що можуть виникнути певні ускладнення і в першому класі. Це явище називається шкільною дезадаптацією. Пізнавальна активність маленького школяра висока і поступово цей вогник бажання знати, бути попереду, згасає, а на зміну йому приходить неуважність, тривожність. Які ж діти відчувають складнощі при адаптації до школи? До дітей, що важко адаптуються, належать:діти з відхиленнями в інтелектуальній, комунікативній, мотиваційній, емоційній сфері,діти, які мають хронічні хвороби, через які змушені пропускати багато уроків,діти, в яких порушена саморегуляція поведінки або недорозвинене мовлення,діти з неблагополучних або неповних сімей, які від початку і надалі не отримують від дорослих підтримки та допомоги в навчанні.

      Що можуть зробити батьки і вчителі, щоб полегшити адаптацію дітей до школи?  

    Рекомендації вчителям з профілактики дезадаптації першокласників до школи

    Урахування вікових і індивідуальних психологічних особливостей дітей.                               

    Демонстрація вчителем віри в успіх дитини.

    Зняття неуспішних оцінок на перших етапах навчання

    Використання «системи фішок» і грамот в оцінюванні діяльності дітей

    Відділення оцінки конкретного вчинку від оцінки особистості дитини.

    Запобігання груповій критиці дитини або її робіт, а також порівнянь її помилок з постійними успіхами інших учнів

    Порівнянні якості роботи дитини тільки з її попередніми роботами.

    Указуючи на помилки, намітити шлях до успіху.

    Акцентування уваги учня на його успіхах, перемогах. Створення ситуацій успіху.

    Надання емоційної підтримки учням словами, поглядом, дотиком.

    Запобігання частому використанню в мові слів-заперечень.

       Підтримка і заохочення проявів активності в роботі на уроці у скутих, сором’язливих, тривожних дітей. Важливо звертати увагу інших учнів на їхні успіхи, підвищувати їхній статус у класі

      Бажано не наполягати на публічних виступах і відповідях перед усім класом тривожних, невпевнених дітей. Певний період їх можна включати в групи з 2-3 учнів, що разом будуть розповідати вірш, співати пісню і т.д., щоб вони відчули підтримку.

       Для встановлення гарних відносин між дітьми в класі й формування в них конструктивних способів взаємодії можна проводити заняття на теми: «Знайомство. Як подружитися», «Що таке дружба?» і т.д. Така робота буде більш ефективною, якщо на заняттях використовувати інсценування ситуацій, обговорення, проказування почуттів за даними ситуаціями. Також корисними будуть заняття з використанням веселих, жартівливих командних ігор.

    Гіперактивна дитина

    Психологічні поради вчителю:

    Як же правильно  спілкуватися з гіперактивною дитиною?

    Пропаную декілька простих, але ефективних правил:

    Ø Не забороняйте дитині стояти під час уроку, якщо їй це потрібно.

    Ø Давайте їй можливість  рухатись на уроці (доручіть витирати дошку, впроваджуйте фізкультхвилинки).

     Ø Ніколи не приказуйте, не примушуйте, але також і непотрібно  підлещуватися  перед  такою дитиною .  Достатньо буде попросити, можливо декілька разів.

    Ø Назавжди відмовтесь від читання нотацій. Така дитина буде тільки  нервувати, але ніяких висновків при такому підході для себе не зробить. Краще поставити запитання о можливих наслідках такої поведінки, або самому розказати учневі  схожу історію, при цьому ніяк не звинувачуючи його у тому що трапилось.

    Ø Під час уроку зведіть до мінімуму усі відволікаючі фактори. Для цього перш за все, виберіть для дитини оптимальне місце за партою – у центрі класу напроти дошки.

    Ø Дозувати учню виконання великого завдання, розбивати його на окремі частини. Контролювати етапи виконання роботи кожній із них.

    Ø  Така дитина набагато краще впорається із більш важкими але цікавими, динамічними завданнями, ніж з довгими і нудними. Тому готуючись до уроку вчитель  може розробити для таких дітей індивідуальні завдання, або зробити сам урок більш динамічним.

    Ø  Не пред’являйте збільшених вимог такому учню.

    Ø Не доручайте йому масу справ водночас  (староста, редактор, режисер та інші можливі ролі) Звісно, такі діти полюбляють нести велику відповідальність, і навіть якщо це в них добре виходить,  така загрузка підриває їх і без того нестабільний емоційний стан. Зупиніться на чомусь одному, своєчасно змінюючи види діяльності.

     Ø  Корисним буде надавати такій дитині робити одну вправу, але на певний час, щоб вона могла його виконати.

    Ø  У разі агресивної поведінки, або після конфлікту, якщо дитина зовсім не намагається разом з вами аналізувати ситуацію та знайти вихід, дайте їй можливість побути на самоті, подумати самостійно. Вона обов’язково виявить свою провину та зробить необхідні висновки. При цьому, якщо дитина категорично відмовляється просити вибачення,  запропонуйте їй замість цього зробити щось приємне та несподіване на знак примирення.

    Ø Намагайтеся ніколи не казати дитині різке «Ні» та замість захоронення пропануйте вибір.

     Ø Завжди находьте час щоб вислухати таку дитину, та спробуйте не критикувати її розповідь.

    Ø По можливості ігноруйте визиваючи вчинки дитини.  Та заохочуйте до хорошої поведінку.

    Ø  Давайте можливість таким учням покричати на перерві , таким чином діти знімають слабкість та гнів.

    Ø Під час уроку намагайтеся як намова більше контролювати свою власну поведінку, свої емоції.

    Ø Якщо учень порушує дисципліну, замість зауваження:  знайдіть для нього запитання  або доручить щось зачитати вголос, пошуткуйте,  змініть вид діяльності.

     Порадьте батькам:

    Ø     Спокійніше реагувати на будь-які дії такої дитини.

    Ø     Слідкувати за своїми емоціями, голосом та інтонацією.

    Ø     Спланувати разом з дитиною системи правил поводження, покарань та винагород.

    Ø     Уникайте слів «неможна», та «ні».

    Ø     У мить роздражнення переключати увагу дитини.

    Ø     Хвалить дитину кожен раз, коли він на це заслужив.

    Ø     Укріплюйте його віру у свої сили.

    Ø     Не заставляти нічого робити силою, або по принадженню, такий підхід може назавжди знищити цікавість до навчання.

    Ø     Частіше давати дитині бути на самоті.

    Ø     Уникати людяних місць. Знаходження у супермаркетах, ресторанах, оказує на дитину стимулюючу дію.

    Ø     Оберігати дитину від перевтомлення. Саме вони призводить до зниження самоконтролю.

     Ø    Виконувати чіткий розпорядок дня. Повинно бути чіткий час для навчання, виконання домашнього завдання, прогулянок тощо.

    Ø     Відмовитися довго дивитися телевізор, а від комп’ютерних ігор відмовитися взагалі.

    Ø     На прямую ніколи не звинувачувати дитину.

    Ø     Поступово привчати виконувати одноманітну роботу .

    Ø     Не записувати дитину у велику кількість  кружків та секцій.

     

    Повільна дитина

     Психологічні поради вчителю

    Ø    Пам’ятайте, що крик, роздратування, різкі зауваження тільки сильніше сповільнюють у дитини процес мислення. Враховувати це потрібно під час будь-якої роботи. І вчитель і батьки повинні зовсім відмовитися від фраз: «Швидко розкажи мені визначення», або «Негайно виправи помилку». Дитина може прекрасно знати визначення і бачити помилку, але такий темп не дозволяє йому зібратися з думками. Якщо така дитина далі почує «Знов не вивчив», то занервує ще більше. І вже через декілька років навчання  відстане зовсім.

    Ø    В роботі з такими дітьми слід враховувати важкість переключення на новий вид діяльності. Такому учню можливо доведеться пояснювати декілька разів одне й теж саме завдання. Але не перетворюйте пояснення у монолог, чим менше слів – тим краще. А для того, щоб він виконав його правильно слід надати більше часу.  Так само, й домашні завдання слід робити не «всі разом», а по черзі з паузами 15-30 хвилин, щоб дитина встигла переключити увагу. 

    Ø    Таких учнів потрібно попереджувати про зміну діяльності заздалегідь, щоб він зміг настроїтися на наступну роботу. Наприклад ви можете сказати: «Через п’ять хвилин ми закінчуємо писати і будемо працювати за підручником».

    Ø    Коли говорите намагайтеся встановити з таким учнем візуальний контакт. У деяких дітей виробляється свого роду імунітет на вказівки «здалеку». 

    Ø    Якщо ви викликали учня відповідати (але не у якому разі не робить це на початку уроку), спробуйте не перебивайте його, дати зібратися з думками і відповісти.

    Ø    Таким учням просто необхідні факультативи, додаткові заняття, або позаурочна допомога

    батьків. Набагато легше буде вчитися такій дитині, якщо дома  з нею будуть хоча б трохи розбирати наступну тему. Тоді на уроці з’явиться можливість «встигати» слухати та розуміти вчителя. Якщо цього не робити з часом накопляться проблеми, а дожинати таким дітям особливо важко.

    Ø    Придивіться за учням, можливо ви помітите, що якісь завдання він навмисно робить повільніше за інші. Можливо, таким чином він намагається здобути вашу увагу, а можливо йому подобається ця робота! 


    Наша школа
    Інтернет ресурси
  • Міністерство освіти і науки України
  • Нормативно-правова база МОН
  • Запорізька обласна державна адміністрація
  • Обласне управління освіти і науки
  • Український центр оцінювання якості освіти
  • Дніпропетровський регіональний центр оцінювання якості освіти
  • Вільнянський відділ освіти
  • ЗОІППО
  • ІСУО Інформаційна система управління освітою
  • Науково методичний центр
  • Регіональний науково-методичний центр інформатики та інформаційних технологій ЗОІППО
  • Wiki ciit.zp.ua (стара платформа)
  • ЗапоВікі (нова платформа)
  • Віртуальні РМО вчителів Вільнянського району
  • «КУРС:Школа»
  • «Тренінг "Цифрові технології"»
  • «Система Репозитарій»
  • ПРЕДМЕТНІ БЛОГИ
  • ВО Блог "Методичний ориєнтир" (Ганова Л.П.)
  • Блог вчителів інформатики
  • Блог вчителів фізики
  • Блог вчителів історії
  • Блог вчителів математики
  • Блог вчителів української мови
  • Блог вчителів трудового навчання
  • Блог вчителів біології
  • Блог вчителів музики
  • Блог вчителів образотворчого мистецтва
  • Блог вчителів фізкультури
  • ЦДЮТ
  • Блог вихователів ГПД
  • Конкурси
  • "Соняшник"
  • "Sunflower"
  • "Геліантус"
  • МОЇ ЗНАННЯ
  • Інформаційно-освітня мережа "Мої знання"
  • Відкритий світ
  • Відкритий світ
  • е-Уроки національного проекту
  • Разное
  • Официальный блог
  • Инструкции для uCoz
  • Архив записей
    Архив записей
    Наш опрос
    Оцените мой сайт
    Всього відповідей: 103
    Статистика

    Онлайн всього: 1
    Гостей: 1
    Користувачів: 0

    Copyright MyCorp © 2017